05/01/2026
Для нас ця Валерина відпустка стала справжнім Різдвяним подарунком🥹
Бо припала вона на Дашин ДН, на Різдво і Новий рік🥹
Ми дуже добре провели час сімʼєю🥰
Але стільки всього стоїть за тією картинкою інстаграмною, за тими усміхненими обличчями…
Думка: «бляха, через 10(9-8-7… днів) знову їхати😭» переслідує від першого дня відпустки😣
Це знаєте така демо-версія нормального життя, тривалістю в 10 днів
10 бляха днів😭
В які ми завжди намагаємось заштовхнути все за пропущені місяці.
Хочеться встигнути набутись разом, Валера намагається по підтягувати всі домашні справи, яких я робити не вмію, або не встигаю. Хочеться натішитись часом проведеним з сімʼєю, але домашні клопоти, болячки, погане самопочуття, здачу аналізів🫠 ніхто не відміняє і в ці дні - і це ще мінус дорогоцінні години… а ще обстріли, вибухи…
А потім день збору і відʼїзду, в який з самого ранку всі по черзі плачуть😩
Безкінечний потік дитячих запитань: «Чого ти не можеш ще лишитись? Ну вони ж розуміють? Ну твій командир і всі інші головні розуміють, що діти плачуть? 😭
Я не хочу щоб ти їхав!😭
То ж там стільки дядів є інших, чого ти не можеш побути хоч трошки довше?😭
Я не хочу бути без тата😭
Чого так швидко час іде?😭»
І всі ці запитання супроводжуються дитячими слізьми, від яких серце рветься на шматки, і сама ледь стримуюсь, щоб не почати ревіти😭 потім ще тиждень, може і більше діти ходять в татовому одязі🥺
Але продовжуємо дякувати за можливість бачитись проводити час разом
Хоч трохи, хоч рідко…
Коли не вникаєш, то типу: «оо, ну так, це важко, о приїхав! Клас! Ну да поїхав, шкода…» Але всередині тих хто це проживає просто постійний ураган емоцій, постійні емоційні гойдалки😩
Тому обіймаю всіх, хто проживає подібне🫂
А ще міцніше обіймаю тих, хто не має можливості побачитись зі своїми коханими, вже не має😣🫂🫂🫂
