Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних із особливостями особистого споживання громадян [20].
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.
По-друге, по
вернення позиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.
По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б придбати лише у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для купівлі цих цінностей або послуг. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.
По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості.
Класифікація споживчих кредитів здійснюється:
– за суб’єктами кредитної угоди;
– за об'єктами кредитування;
– за строками кредитування;
– за способом надання;
– за видами забезпечення;
– за методами погашення;
– за методом стягнення процентів;
– за характером кругообігу коштів [73].
За суб’єктами кредитної угоди (типом кредитора і позичальника) розрізняють [20]:
