22/12/2021
Сьогодні, 22 грудня, в Україні відзначають свято Ганни. Для мого чоловіка Анатолія - це особливе свято. Одну з найважливіших жінок у його житті звали Ганна.
“Валя, о то би Бабка Ганя ся тішила.. Так би ся тішила..”
Коли Бабі Гані було 19, вона віддала свій паспорт Нессі, дівчині-єврейці, яка ходила з нею до школи. З бабчиним паспортом Несся втекла з села і змогла врятуватися від смерті. А молоду Бабу Ганю німці забрали з рідної хати та вивезли до Німеччини. До самої смерті Баба Ганя не розказала, що пережила у полоні..
Все життя Баба Ганя любила свою хату, свій город і свій сад. Більшість дерев, які ростуть у саду, Баба Ганя посадила сама. Ніхто незнав як правильно називалися оті сині круглі сливки, великі жовті яблука, для всіх вони були просто “бабчиними”.
Кожного року, після Спаса, Баба Ганя, відрами носила з саду стиглі сині сливки, засипала їх на пічку, зроблену з глини і ліщини.. І так до пізньої осені, поки не висушаться найпізніші сливи.. А потім, на Різдво, Баба Ганя відкривала один мішечок з чорносливом, насипала щедро в миску і ставила на стіл. І кращого частунку тоді для всіх не можна було навіть уявити.
Я ніколи не бачила Баби Гані. Її внук зустрів мене рівно через рік після того, як Баби Гані не стало. Та кожного разу, коли я приїжджаю до Бабиної хати і йду до Бабиного саду, я відчуваю, що Баба Ганя поруч.
Вже 9 років нема Баби Гані. Вже 9 років Вона не ходить поміж своїх синіх слив. Тепер там щоліта бігає і співає її маленька правнучка. Ви ж чуєте її сміх, Бабо Ганя?
“Валя, о то би Бабка ся тішила.. Так би ся тішила.. Якби Баба Ганька виділа то, шо я виділа. Цілу дорогу, до самого Кам'янця, поки автобус їхав, твій Толік тримав свою Олю за руку. Цілу дорогу. Якби тільки Бабка то бачила, Валя.. як би вона ся тішила.."
Ви ж тішитесь, Бабо Ганя? Знаю, точно, що тішитесь. То ж Ви разом з внуком кожен раз тримаєте мене за руку..